Засноване на початку XX століття, коли була споруджена залізниця Київ—Сарни—Ковель. 1902 року за кілька кілометрів від села Клесова збудовано залізничну станцію, яка дістала однойменну назву. Згодом біля станції виросло невелике селище, яке теж стало називатися Клесовим. У 1906 році біля станції Клесів налічувалося 12 будинків, мешкало 73 особи. У 1909 році у поселені вже налічувалося 15 будинків, 120 жителів. У цей період навколо селища розгорнулись розробки лісів і гранітів. Водночас управління Поліських залізниць збудувало лісопильний завод. 1909 року було відкрито однокласне училище, яке відвідували 65 учнів.
Після перемоги Лютневої революції політична діяльність у Клесеві значно активізувалася. У січні 1918 року радянські війська вибили з селища війська УНР. Однак вже у лютому 1918 року Клесів зайняли війська Української Держави. 8 грудня 1918 року внаслідок Поліського повстання було вдруге встановлено Радянську владу. Проте наприкінці грудня 1918 року селище знову опинилося у складі УНР.
Зайняте селище знову стало радянським. Проте у першій половині вересня 1920 року під тиском польських сил частини Червоної армії залишили Клесів. За Ризьким мирним договором 1921 року селище відійшло до Польщі. Клесів став центром гміни Сарненського повіту Поліського воєводства.
У серпні 1941 року штаб «Поліської січі» переніс з с. Вири до районового містечка Клесів полковник Дяченко, у минулому командир кавалерійського полку «Чорних запорожців» армії УНР. До того тимчасово обов’язки начальника штабу «Поліської січі» виконував полковник армії УНР Іван Комар-Рогатий родом з Клесіва. Пізніше штаб «Поліської січі» очолив Петро Смородський, полковник Армії УНР.
Клесівські родовища граніту (Ждилівське, Пугач, Кривка, Заріччя, Промисловий) розташовані в сприятливих геолого-економічних умовах і мають значні запаси будівельного каменю. В усіх родовищах, за винятком Ждилівського, добувають високоякісний щебінь рожево-сірого тонкозернистого аплітграніту, дуже міцного, з незначною водовбирністю. Незабаром після закінчення війни на Ждилівському родовищі на базі кар’єрів було створено каменедробарний завод «Промтресту». 1944 року він випускав щомісяця 200—250 м² облицювальних плит, 23 тис. м³ щебеню, 500 м³ буту. До 1948 року відбудовано залізничну станцію, завод вогнетривкої цегли.
Історія Клесова
